За місяць до дня Валентина
За місяць до дня Валентина
Святий Валентин
Сьогодні у нас Василія, тож вітаю Вас шановні читачі із цим святом та Новим роком, який вступив у повноправні володіння!
Але з іншого боку від сьогодні залишився рівно місяць до 14 лютого – до дня святого Валентина, який є покровителем всіх закоханих. Святкується день Валентина в багатьох державах. Звісно у кожній по-своєму, з різними дійствами та атрибутами. Але зараз ми зосередимо свою увагу на історичному аспекті виникнення дня Валентина як такого.
День святого Валентина, або День закоханих – свято, яке 14 лютого відзначають багато людей по всьому світу. Імовірно названий по імені одного з двох ранньохристиянських мучеників з ім’ям Валентин – Валентин Інтерамнскій і Валентин Римський. В деяких єпархіях католицької церкви в цей день відзначають пам’ять святого Валентина. В Росії та на Україні свято носить світський характер, ставлення католицької і православної церков до цього свята неоднозначне. Відношення деяких представників духовенства ісламу до цього свята є негативним.
За даними Асоціації вітальних листівок США, валентинки – найпопулярніші святкові листівки після різдвяних.
Відправлення валентинок було модним у Великобританії XIX століття. У 1847 році Естер Хоуланд відкрила успішну справу по ручному виготовленню валентинок по британських зразкам у своєму будинку в місті Вустер, штат Массачусетс. З XIX століття саморобні валентинки майже зовсім поступилися місцем вітальним листівкам масового виробництва. Популярність таких листівок в Америці 19-ого століття була передвісником подальшої комерціалізації свят у Сполучених Штатах
Луперкалії Стародавнього Риму
Історія свята дня святого Валентина бере свій початок з Луперкалій Стародавнього Риму. Луперкалії – фестиваль еротизму на честь богині «божевільного» кохання Juno Februata і бога Фавна (Луперк – одне з його прізвиськ), покровителя стад, який відзначався щороку 15 лютого.
В античний час дитяча смертність була дуже висока, У 276 році до н. е. Рим мало не вимер в результаті «епідемії» мертвонароджень і викиднів. Оракул сповістив, що для підвищення народжуваності необхідний обряд тілесного покарання (прочуханки) жінок за допомогою жертовної шкіри. Люди, які з яких-небудь причин мали мало дітей або не мали взагалі, розглядалися як прокляті і вдавалися до містичних обрядів, щоб набути здатності до дітородіння.
Місце, де вовчиця, за легендою, вигодувала Ромула і Рема (засновників Риму), вважалося у римлян святим. Щороку, 15 лютого тут проводилось свято, зване «Lupercalia» (лат. lupa – «вовчиця»), під час якого в жертву приносилися тварини. З їхніх шкур виготовлялися бичі. Після бенкету молоді люди брали ці бичі і виходили в місто пороти жінок.
Згідно з «Ілюстрованій історії Рода», написаної Вільямом М. Купером, головною частиною фестивалю Луперкалій були голі люди, що несуть ремені зі шкіри козла, які бігли повз жінок і били їх, жінки охоче підставляли себе, вважаючи, що ці удари дадуть їм плодючість і легкі пологи. Це стало дуже поширеним ритуалом в Римі, в якому брали участь навіть члени знатних родин. Записи кажуть, що навіть Марк Антоній втік як Луперці.
Наприкінці урочистостей жінки теж роздягалися догола. Ці свята стали такі популярні, що навіть коли багато інших язичницькі свята були скасовані з приходом християнства, цей ще довгий час існував.
Святий Валентин
У 494 році н. е. Папа Геласій I спробував заборонити Луперкалії. Святом, яке прийшло на заміну Луперкалії, був призначений небесний покровитель – святий Валентин, якого в 269 році н. е. римський імператор Клавдій II наказав вбити за його проповідницьку діяльність серед молоді. Він був страчений 14 лютого. Пізніше він був канонізований церквою.
У пізньому середньовіччі у Франції та Англії житіє св. Валентина поступово почало обростати легендами, пов’язаними з таємним вінчанням закоханих пар. Згідно з легендою, в ті далекі й темні часи владний і жорстокий римський імператор Клавдій II забрав собі в голову, що самотній чоловік – без сім’ї, дружини і зобов’язань, краще б’ється за батьківщину на ратному полі битви, і заборонив чоловікам одружуватися, а жінкам і дівчатам – виходити заміж за улюблених чоловіків. А святий Валентин був звичайним священиком, який співчував нещасним закоханим і потайки від усіх, під покровом ночі освячував шлюб люблячих чоловіків і жінок.
Незабаром «витівки» священика Валентина стали відомі владі і його кинули до в’язниці, засудивши до страти. У в’язниці святий Валентин познайомився з прекрасною дочкою наглядача – Джулією. Закоханий священик перед смертю написав коханій дівчині зізнання в коханні – валентинку, а сама страта відбулася 14 лютого 269 року нашої ери.
Також римський папа Геласій I змінив день святкування Луперкалій з 15-го на 14-е лютого (День Валентина). Через якийсь час святкування Луперкалій зникли, проте між ними та Днем святого Валентина досі залишається багато спільного.
За матеріалами Вікіпедії.
